Серія «Емоційні зошити» — це шість робочих зошитів з різноманітними завданнями, які допомагають дітям навчитися переживати чотири базові емоції: страх, гнів, печаль, радість, а також долати стрес. Дитина зрозуміє, що різні емоції — це реакція мозку для нашого захисту. Вона навчиться знижувати емоційний градус та подружиться з власними переживаннями. 

Зошити містять вправи, ігри, місця для малюнків, наліпки, їх можна заповнювати разом із батьками, іншими дорослими або самостійно. Вони створені для дітей початкових класів і будуть корисні зокрема для дітей з особливими освітніми потребами. 

Ми попросили Наталю розказати про зошити більше. 

—    Наталю, коли ти почала працювати над зошитами?

—    Робота над зошитами почалася одразу після того, як у друк подали книгу про недитячі емоції: страх, гнів, печаль і радість. У книзі вже було багато технік і вправ, я передбачала ігрові моменти й в якусь мить подумала, що було б добре, аби дитина мала вже розроблений робочий зошит, який допоміг би їй пізнавати себе самостійно, разом з батьками або з психологами.

Я подивилася, що вже є надрукованого по емоціях, і зрозуміла, що все-таки треба робити. 

Деякі напрацювання у мене вже були: наприклад, шкали емоцій, соціальні історії. Але траплялися й цілковито творчі моменти, коли я сиділа і розуміла, що в цьому конкретному місці може відгукнутися саме така техніка. Якісь з технік я перевіряла, віддавала психологам або своїй племінниці, щоб вона оцінила, чи все їй зрозуміло, чи може вона самостійно виконувати вправу.

—    Як структуровані «Емоційні зошити»?

—    Перший зошит — загальний, про мозок і відчуття. Про те, звідки беруться емоції. Для цікавішої розповіді я ввела в історію підлітка, який розповідає, що його хобі — це досліджувати, вивчати себе й свої емоції. 

Після зошиту про мозок я б радила вивчити страх. Він є нашою первинною емоцією, базовою, і ми можемо спостерігати її в різних ситуаціях. Страх створений для того, щоб убезпечувати наш організм від загроз навколо.

Після страху раджу гнів. Він про роботу з кордонами, роботу з тим, що дитині подобається і не подобається, роботу з роздратуванням і його екологічним вираженням. 

Після цього візьміть печаль. Цей зошит про сум, ситуації, коли дитина плаче, коли їй щось незрозуміло або вона щось втрачає. 

Після — радість. У зошиті багато різних вправ, спрямованих на те, аби відчувати радість. Це і медитації, і вправи, аби розвивати свою посмішку, поради про згадування радісних спогадів, вміння веселитися, слухати радісну музику, вимірювати свою радість. 

Наостанок стрес. В умовах війни про нього неможливо не говорити. Для дітей це також важлива тема. У зошиті розказано про корисний і некорисний стрес, рекомендації, як його розпізнати, що робити, коли він починається. 

Цікаво, що коли я отримала ці зошити, то і моя мама, якій вже 65 років, теж почала їх гортати й навіть думати над певними завданнями. Я подумала, що зошити вийшли універсальними для того, аби познайомитися з собою і своїми емоціями.

—    Як із ними працювати?

—    Найліпший сценарій — це самостійна робота. Починати варто з зошита «Мозок і відчуття». У ньому я постаралася описати різні відчуття нашого тіла. Це температурні, больові відчуття, тілесні відчуття, пульс, серцебиття. Коли в нас підіймається будь-яка емоція, наше тіло теж починає реагувати. У зошиті є соціальні історії про дихання, як за допомогою нього ми можемо себе заспокоїти. Якщо дитина буде розуміти, що відбувається з її тілом, у цей момент під'єднається префронтальна кора, вона почне озвучувати емоції й вони будуть знижуватися, дитина навчиться саморегуляції. 

—    Як працювати з зошитами, якщо дитина має особливі освітні потреби / інвалідність?

—    Зошити адаптовані до того, щоб з ними працювали різні діти. Вони гарно розфарбовані, соціальні історії промальовані. Вправи продумані для різних здібностей. Якась дитина захоче малювати, якійсь підійдуть танцювальні практики або стрибки. Є діти, які люблять грати чи перемикати увагу. У зошитах є набір різних технік, які можна підібрати для конкретної дитини, щоб вона зафіксувала вправу для вираження конкретної емоції.

—    Наталю, чи були у твоєму дитинстві подібні книги, зошити?

—    У моєму дитинстві не було навчання емоцій і з власними емоціями я познайомилась вже в дорослому віці, коли пройшла тренінг з танцювально-рухової терапії. На шерінговому колі мене запитали, що я почуваю, і я не могла знайти відповідь, тому що для мене було зрозуміло і доступно, що є страх, гнів, радість, а як іще можна описати свої почуття, я не знала. Жодна з цих трьох емоцій не підходила до мого стану після тренінгу, і я зрозуміла, що потрібно вивчати це детальніше. Цей процес так і розпочався.

—    Чи ти плануєш зошити про інші емоції?

—    Так, я планую продовжувати цю серію, планую й далі писати про різні емоції: інтерес, здивування, провину, сором, образу. Можливо, також про табуйовані теми. 

Я бажаю всім, хто буде тримати в руках ці зошити, всім, хто буде працювати з ними, успіхів в прояві ваших емоційних станів, пізнанні та глибокому дослідженні процесів, які будуть з вами відбуватися. Сподіваюся, це допоможе подивитися на себе, на свої емоції з іншого ракурсу і допомогти знайти ті інструменти, які вам допоможуть.